Сільська дорога

Дорога, знайома з дитинства, якою ходив до школи і в ліс по гриби. А по схилу долини в дитинстві катався на санчатах взимку, а влітку ми, дітлахи, могли і так покатулятися, хоча наші матері були зовсім цьому не раді 😆. А сама дорога була місцем для різноманітних дитячих ігор, була цілком безпечною, бо у наш провулок рідко коли яке авто заїжджало, бо ті, хто тут живе, не мав тоді ніхто власного ато. Скільки спогадів, пов'язаних з цими місцями...

До чого тут ця ностальгія, крім бажання поділитися красивими фото із осінніми приморозками біля лісу? Просто я планую до нового року разом із сім'єю перебратися у новий будинок (ще без кухні і без усіх меблів і лише з облаштованим першим поверхом, але досить йому вже пустувати 😀). І хоча це недалеко, на другому кінці городу, туди вже веде від траси інша сільська дорога. В принципі, я і зараз ходжу нею більше, бо вона веде до автобусної зупинки, але переїзд стане таким собі символічним рубежем.