With Ukraine in my heart./З Україною в серці. (EN/UA)

Hello everyone, I have a free moment again and I want to share with you my thoughts about life. My son and I drove for a long time on the road. And I had a lot of time for my own thoughts. Who am I in this world? What is my purpose? What should I leave behind to my countrymen? And I answered these questions to myself and decided that now I need to accept what fate gives me. We live today in this world, right now in these years, in this century. We have to remember our past, live today and dream about our future. We create our own life stories and write our own destiny.

Привіт усім, знову в мене з'явилася вільна хвилина і я хочу поділитися з вами своїми роздумами про життя. Я з сином довго їхали автомобілем дорогою. І я мала багато часу для власних роздумів. Хто я в цьому світі? Яке моє призначення? Що я маю залишити після себе своїм співвітчизникам? І я відповідала на ці питання собі і вирішила, що зараз мені потрібно приймати те, що доля мені дає. Ми живемо сьогодні в цьому світі, саме зараз в цих роках, в цьому столітті. Ми маємо пам'ятати наше минуле, жити сьогоднішнім і мріяти про наше майбутнє. Ми самі створюємо свої життєві історії і пишемо свою долю.

I embarked on the biggest road trip of my life. Countries, rivers and mountains changed, people, other cars drove by and looked at my car with Ukrainian license plates and the Ukrainian flag in surprise. We've come too far to turn back. I went from Ukraine to the European Union to feel safe again, to see again what a peaceful sky looks like in which planes fly and leave white streaks on it, to feel confident on the road, thanks to tolerance and equality between all drivers. Outside of Ukraine, I feel like a person, a woman with a child, I feel respect and understanding. People in EU countries differ in culture and empathy towards other people. And my compatriots are not worse, over the years under communist rule and oppression, people in Ukraine have become tougher and desperate in their lives. I really want a number of measures to improve the lives of people in Ukraine to be carried out for my country as well. I just came to understand that in my lifetime I won't wait for it and maybe my son won't either. But I want to live and work where I will enjoy life.

Я пустилася в найбільшу автомобільну подорож в моєму житті. Змінювалися країни, річки і гори, люди, інші автомобілі проїзджали і здивовано роздивляли мій автомобіль з українськими номерами і українським прапором. Ми заїхали надто далеко, щоб повертатися назад. Я їхала з України до Європейського Союзу, щоб знову відчути себе в безпеці, щоб знову побачити як виглядає мирне небо в якому летять літаки і залишають а ньому білі смуги, щоб впевнено відчувати себе на дорозі, завдяки толерантності і рівноправності між усіма водіями. За межами України я відчуваю себе людиною, жінкою з дитиною, відчуваю повагу і розуміння. Люди в країнах ЄС відрізняються культурою і співпереживанням до інших людей. І мої співвітчизники не є гіршими, за роки під комуністичною владою і гнітом, люди в Україні стали жорсткіші і зневірені. Дуже хочеться мені, щоб для моєї країни також було проведено ряд заходів для покращення життя людей в Україні. Просто до мене прийшло розуміння того, що за моє життя я того не дочекаюся і можливо мій син також не дочекається. Але я хочу жити і працювати там, де я буду отримувати насолоду від життя.

I love Ukraine. I love its beauty, nature. It is infected with war, corruption and illegal laws. It seems to me that the war does not end just because it brings a lot of money to our officials, and ordinary people die and volunteers are invested in order to win. The more the government wants to force citizens to join the army, the more people try to leave the country. Lack of equality between the rich and the poor. Absence of the law on demobilization in the military. It seems to me that this is a war only for poor people. I know that these are very sad thoughts and everyone wants victory, but no one knows when and under what conditions it will come true, because many businesses will end on this day and a new period of building new corruption structures will begin again.
I wish and hope for the prosperity of Ukraine as a beautiful country, but I probably won't live to see it.
Thank you all for your attention and visit.
With Ukraine in my heart!
💙💛

Я люблю Україну. Я люблю її красу, природу. Її заражено війною, корупцією і протиправними законами. Здається мені, що війна не закінчується лише тому, що вона приносить великі гроші нашим чиновникам, а для перемоги гинуть звичайні люди і вкладаються волонтери. Чим більше влада хоче примусити громадян йти до війська , тим більше люди намагаються виїхати з країни. Відсутність рівноправ'я між багатими і бідними. Відсутність у військових закону про демобілізацію. Здається мені, що це війна для бідних. Я знаю, що це дуже сумні думки і всі хочуть перемоги, але ніхто не знає коли я при яких умовах це здійсниться, бо багато бізнесів в цей день закінчаться і почнеться знову новий період вибудовування нових корупційних конструкції.
Я бажаю і сподіваюся на процвітання України як красивої держави, але мабуть я до цього часу не доживу.
Дякую всім за увагу і візит.
З Україною в серці!
💙💛