Снігова депресія /Snow depression (Ya/En)
Привіт всім у спільноті.
В Україні засніжило. Багато міст і сіл вкрив перший білий сніг. І здавалося б, що час порадіти, адже рік йде до свого завершення. Та чомусь моя впевненість на 99,9 відсотків, що 2024 рік не буде кращим, не покидає мене. Все досить не просто, все не дуже добре...
Зима для нас, українців, завжди була тією порою, коли вершилася доля країни. І не даремно я сьогодні згадую про це. Всі ми знаємо, що 21 листопада - День гідності та свободи. 2004 року всі свідомі громадяни вийшли на протести проти брехні та фальсифікації. Вистояли, перемогли, скасували брехливі результати президентських виборів. Саме тоді рашка почала розуміти, що українців не просто поработити, підтоптпти під себе, загнати вкут і правити всевладно.
Пізніше, а саме 2013 року, Україну сколихнув новий шторм незгоди. Це був протест проти відмови від євроінтеграції. Наш курс і прагнення стати частиною Європейського союзу дуже не влаштовував кацапів та тодішнього проросійського президента. Це був дійсно кривавий майдан. Пам'ятаю шокуючі кадри, які транслювало телебачення: беззбройну молодь товкли беркутівці палицями та важкими чобітьми. Далі було гірше, а саме смерті. Це розстріляні активісти, яких всі ми знаємо як Героїв Небесної сотні. Попри все - воля народу перемогла. І з цим не могла змиритися росія. Як результат війна.
І знову зима, що правда її кінець. 2022 рік - повномасштабне вторгнення. Смерті, ракетні атаки, повітряні і наземні бої, окупація...
Оглядаючись на все це, білий сніг і зима вселяє в душу тривожність. Як далі? Що буде з нами? Скільки ще триватиме війна? Це почуття - застиглого страху, мабуть, навіки буде зі мною. Воно з'являється з першими сніжинками. І так хочеться, щоб Перемога була зимою, цією зимою, зимою 2024 року...
Hello to everyone in the community.
It's snowing in Ukraine. Many cities and villages are covered with the first white snow. And it would seem that it is time to rejoice, because the year is coming to an end. But for some reason, my 99.9 per cent certainty that 2024 will not be any better does not leave me. It's not easy, it's not good...
Winter for us, Ukrainians, has always been the time when the fate of the country was decided. And it is not for nothing that I am mentioning this today. We all know that 21 November is the Day of Dignity and Freedom. In 2004, all conscious citizens came out to protest against lies and fraud. They stood up, won, and cancelled the false results of the presidential election. It was then that the Russians began to realise that it was not easy to enslave Ukrainians, to trample them underfoot, to drive them into a corner and rule omnipotently.
Later, in 2013, a new storm of disagreement shook Ukraine. It was a protest against the rejection of European integration. Our course and aspiration to become part of the European Union did not suit the katsaps and the then pro-Russian president very much. It was a truly bloody Maidan. I remember the shocking footage broadcast on television: unarmed youth being beaten by Berkut officers with sticks and heavy boots. Then came the worst, namely the deaths. These were the activists who were shot dead, whom we all know as the Heroes of the Heavenly Hundred. Despite everything, the will of the people won. And Russia could not accept this. As a result, there was a war.
And winter again, which is really its end. 2022 - a full-scale invasion. Deaths, missile attacks, air and ground battles, occupation...
Looking back at all this, the white snow and winter makes me anxious. What will happen next? What will happen to us? How much longer will the war last? This feeling of frozen fear will probably stay with me forever. It appears with the first snowflakes. And I want the Victory to be in winter, this winter, the winter of 2024...